Пляжна історія

Спекотної пори люди масово тягнуться на пляжі. Хто багатий – купує квиток на Лазурове узбережжя, хто бідніший – чимчикує до найближчого ставочка. Кого робота не відпускає – у купальнику “засмагають” на городах.

Спочатку дихали, а потім засмагали

Якщо зараз вважаються привабливими засмаглі тіла, то 100 років тому еталоном краси була шкіра біла, люди всіляко захищалися від сонця. Про засмагання під час роботи навіть не думали. А щоб хтось лежав проти сонця біля річки чи ставу, то таке не укладалося в уяву. Люди купалися у водоймах лише після роботи, повертаючись з поля, коли вже сонце сіло. Знаходили куточок водоймища, закритий верболозом і очеретами від сторонніх очей. Купалися голяка або у спідній сорочці. Відкриті піщані береги Дніпра приваблювали тільки рибалок, які сушили там сітки.

пляж

Мода на пляжі, як на місце відпочинку й оздоровлення, з’явилася на межі XVIII-XIX ст. Тоді на кількох пляжах Європи виявили цілющі грязі. Заможні люди почали їздити до моря. Але не для того, щоб купатися і засмагати! А щоб гуляти берегом і дихати свіжим повітрям. Також приймали грязеві ванни. Пізніше медицина вирішила, що водні процедури теж корисні для здоров’я. З’явилися пляжі для купання – окремі для жінок і чоловіків. З 1855 року пляжі обладнують кабінками для перевдягання. Перші спільні пляжі започаткували у Константинополі російські емігранти після Першої світової війни. Тоді з’явилися пляжні ігри, спортивні вправи та конкурси пляжних костюмів.

Одягалися, щоб скупатися

Морські й річкові ванни вважалися оздоровчими, а ось засмага залишалася протипоказаною. Тому купальні костюми дбайливо закривали тіло від сонячних променів. Перші купальники з’явилися у 1860-ті роки. Їх шили із синього вовняного трикотажу. Жінки носили кофтинку з морським комірцем й рукавами до ліктів, широкими панталонами із рюшами нижче колін. На голові був чепчик, на ногах – м’які черевички. Щоб зайти у воду, люди спеціально одягалися, а не роздягалися, як тепер. Чоловічі купальники пляжнагадували костюми циркових силачів.

Купатися в такому вбранні було незручно. У 1909 році чемпіонка світу з плавання Аделіна Мюленберг заявила, що корсет і довгі панталони небезпечні, бо тягнуть на дно. Австралійська спортсменка Аніта Келерман почали плавати тільки у білизні. За це у Бостоні її навіть арештувала поліція. Проте, тенденцію до полегшення купального костюма уже ніщо не могло зупинити. Коли жінки втямили, що пляж – це ще й можливість познайомитися з чоловіками, купальники стали різнокольоровими та привабливого крою. Молоді дівчата ходили на пляж у коротких спідничках. Коко Шанель почала створювати купальники, які підкреслювали фігуру.

У 1920-ті роки модними стали вечірні сукні з відкритою спиною. Тому потрібно було засмагати! У 1923 році у Франції зареєстрували перший солярій для нудисток. Наприкінці 1930-х років у Європі з’являються перші купальники, де трусики і ліфчик були розділені. Чоловіки замінили “борцівські” трико на плавки. У 1943 році уряд США, з метою економії коштів потрібних для армії, попросив швейні підприємства зменшити кількість тканини для купальників на 10%. Купальники стали більш відвертими і сексуальними.

Перший крем для засмаги у 1930 році винайшов австралійський хімік Мілтон Блейк. Йому на противагу у 1936 році перший захисний крем від сонця запатентував Юджин Шуеллер. Масово його почали випускатися у 1980 році. Солярій для штучної засмаги винайшов німецький фізіотерапевт Фрідріх Вольф.

Пляжна бомба бікіні

Та спрапляжвжньою суспільною бомбою стало бікіні! Інженер французького автозаводу “Рено” Луї Ріард на дозвіллі вигадував нові моделі купальників. Працював за принципом: чим менше – тим краще. 5 липня 1946 року влаштував демонстрацію купальника, на який пішло всього 70 кв. см. тканини. Професійні манекенниці відмовилися демонструвати таке відверте вбрання, тож автор запросив знайому танцівницю Мішелін Бернардіні. Модельєр прекрасно усвідомлював, що новий купальник стане справжньою бомбою. Тому назвав його бікіні. На честь малесенького острова у Тихому океані, де американці випробовували ядерну зброю. Новий купальник презентували під гаслом: “Бікіні – розщеплений атом!”.

Моралісти розгнівалися не на жарт. Один письменник писав, що “роздільний купальний костюм повідомляє про жінку все, крім дівочого прізвища її матері”. За наполяганням папи римського бікіні заборонили у католицькій Італії, Іспанії та Португалії. Модельєр боявся, що його винахід не продаватимуть і в інших країнах. Але виручив Голівуд! У 1956 році юна Бріджит Бордо з’явилася в пляжрозкішному білому бікіні у фільмі “І бог створив жінку”. Потім на кіноекранах бікіні демонстрували Мерлін Монро, Ріта Хейворт та інші. Заборони були зломлені! Супермодними стали купальники у великий жовтий горошок. Хоча навіть у 1959 році у багатьох країнах ще штрафували дівчат, які виходили на пляж у бікіні. З кожним сезоном купальник ставав ще більш мініатюрним. У шістдесятих роках вважали, що бікіні більше не здатне зменшуватися. Проте, і сьогодні модельєри пропонують нові варіант пляжного мінімалізму. Бікіні доводить, що головна прикраса жінки – це її засмагле тіло.
Найдавніше зображення бікіні, мозаїка III-IV ст. н.е., Сицилія.

Пікнік на Дніпрі

Кожне велике підприємство Черкас мало свою турбазу на Дніпрі. У 1966-1967 роках був запроваджений п’ятиденний робочий тиждень. До неділі додався ще один вихідний у суботу. Молодіжні компанії масово потягнулися на природу. З міста їхали маршрутним автобусом до останньої зупинки, а потім з пів години йшли пішки. Купалися, засмагали, варили кашу, грали у м’яча та співали. Для кращої засмаги використовували імпортний крем Nivea. Сонце, повітря і вода – наші найкращі друзі!

70-літній Валентин Андрійович, колишній комсорг одного з великих черкаських будівництв, любить згадувати свою веселу молодість. Говорить: “Зберемо комсомольські внески, за них накупимо горілки, сядемо на мотоцикл – і до Дніпра!”.

 “Прес-Центр” №26 (206), 01 липня 2009 року.

 

http://pres-centr.ck.ua/tape/11908

0 коментарів “Пляжна історія”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *