День пам’яті жертв політичних репресій

17 травня Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Відповідно до указу Президента, цього дня приспущені прапори на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на всій території України та на будинках закордонних дипломатичних установ. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних експериментів, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Слово “терор” латинського походження і означає сильний страх, жах. Воно увійшло в усі європейські мови як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домогтися своїх політичних амбіцій. У 1917 році більшовики, під проводом Леніна, захопили владу в Петрограді. В їхніх руках опинилися фабрики, заводи, землі. Але того було мало, ще потрібна була Україна з її хлібом, цукром, вугіллям… Ось тому, добряче закривавивши багнети, із криками “Дайош!” i “Долой!”, увірвалися в Україну. Почалися масові арешти, безпідставні розстріли, реквізиція запасів збіжжя і худоби. Один з більшовицьких комісарів писав, що “кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крові”.

Крім грабіжницької політики не припинявся і національний терор. Для боротьби з “контрреволюцією” було засновано Всеукраїнську Надзвичайну Комісію. Так Україна опинилася під політичним терором. Людей розстрілювали за доносами, за підозрою у приналежності до “буржуїв”, офіцерів, інтелігенції. Відбувалося насадження нечуваної класової жорстокості, брехні, демагогії, нищення духовенства й храмів, насильницька колективізація, голодомори, безперервні масові репресії, сибірські каторжні концтабори…

Більшість дослідників дотримуються думки про те, що в 1936-1938 роках найвище політичне керівництво СРСР на чолі зі Сталіним вирішило знищити всіх політичних супротивників режиму. Не лише реальних, а й потенційних. Одночасно за допомогою терору здійснювалася “кадрова ротація” в усіх ланках управління країною. Хроніка основних подій терору, свідчить, що якраз найвище політичне керівництво ініціювало терор, а також виносило заочні розстрільні вироки за списками, підготовленими НКВС. Ніхто тієї “чистки” не міг уникнути: було пересіяне все населення.

На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресії за категоріями “розстріл” і “ув’язнення” у співвідношенні один до трьох. Давалося право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих. Хвиля репресій сягнула колосального розмаху!

В період “великого терору” 1936-1938 років було репресовано близько 3% населення СРСР. З них за політичними мотивами близько 2,5 млн. чоловік, або 1,6%. В Україні масові чистки почалися раніше й тривали довше. Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 років. За даними СБУ, більшість репресованих були етнічними українцями.

Жертвами більшовицьких експериментів стали й тисячі городищан, які загинули у вирі братовбивчої громадянської війни, від голодоморів та в сталінських концтаборах. За спеціальною рознарядкою арештовували заможних хліборобів, інтелігенцію, лікарів, голів колгоспів. У червні 1922 року за сфальсифікованою справою “Городищенської філії Союзу Визволення України” було арештовано 44 особи, частина яких були учнями сільськогосподарського технікуму. 2 листопада 1937 року були розстріляні 5 місцевих священиків. Репресивна машина безжально знищила талановитих поетів Олександра Лана і Василя Труш-Коваля, фундатора національної садівничої школи Володимира Симиренка… У кожному населеному пункті району нині встановлені пам’ятні знаки на честь земляків, що без вини стали жертвами голодоморів та політичних репресій.

На жаль, у вітчизняній історії було багато трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому. Драматичні події, які пережив український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра. Майбутнє процвітання України можливо побудувати тільки на принципах демократії, верховенства права та рівності перед законом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *