18. Нехай живе патріотичний дух

Нехай живе патріотичний дух

 

ЧосПатріотизм – ментальна риса українців, ознака справжньої нації. Нині, на 20-ому році незалежності України, це питання залишається актуальним. Про сутність поняття «патріотизм» та проблеми щодо розвитку цього почуття в нашій державі вела розмову з щирим патріотом рідного краю відомим журналістом, письменником і краєзнавцем Черкащини Володимиром Чосом.

Яка ваша інтерпретація терміну «патріотизм»?

– Патріотизм невіддільний від націоналізму. Тому розвиток національно-патріотичного руху дуже актуальний зараз – у часи глобалізації. Коли зникають різноманітні кордони (особливо інформаційні) – національна самобутність допомагає нам вигідно заявити про себе. А патріотизм захищає від загрози розчинитися у загальному просторі. Тому як би не змінювався час і суспільство, а тема патріотизму завжди залишатиметься актуальною. Сьогодні це особливо важливо. Тим більше, що Україна – молода держава.

Яким має бути справжній патріот?

– У кожної людини по-різному проявляється патріотизм. Хтось зробив татуювання з тризубом, інший поставив на робочому столі синьо-жовтий прапорець, третій одягає на свята вишиванку… А чимало людей ніяк зовні не визначають свій патріотизм, проте вони є справжніми патріотами своєї країни. Вони цікавляться історією рідного краю, шанують пам’ять предків, допомагають національній церкві, виховують дітей гідними людьми… Взагалі, патріотизм по відношенню до своєї країни починається з любові до своєї вулиці, до свого маленького міста. Патріот України не буде викидати сміття біля найближчої річки чи лісу – адже це часточка його України.

– Як розвивати почуття патріотизму серед українців?

– Патріотизм – це поняття глибоко інтимне. Ніхто ж не буде привселюдно розповідати, як він любить свою кохану. Тому патріотизм живе глибоко в серці. З часів Тараса Шевченка і до сьогодні носіями культурного полум’я, що пробуджує патріотизм, залишаються літератори, художники, музиканти… Нині важливий суспільний обов’язок виконують також журналісти. Мій внесок в пропагуванні патріотизму наразі полягає у написанні й виданні історико-краєзнавчих книг: «Історія християнства в Україні», «Городище: велика історія маленького міста», «Городищина козацька». Адже наведені історичні факти пробуджують відчуття гордості за своїх земляків, свій народ, рідний край. Популярність цих книг свідчить, що зерно потрапило у благодатний ґрунт.

Яким чином ставлення громадян до рідної країни залежить від керівництва держави?

– Без сумніву, роль керівництва країни, як лідерів нації, є визначальною. Якщо вони захищають національні інтереси, це позитивно впливає не тільки на політичну та економічну ситуацію, а й на патріотичні настрої громадян. Так само і успіхи наших спортсменів на міжнародних змаганнях – великий плюс до скарбнички патріотичної самосвідомості. Проведення в Україні футбольного чемпіонату «Євро-2012» – приклад визнання нашої держави, що не може не тішити щирого патріота. Якщо держава більш активно підтримуватиме національну культуру, книговидавництво, кіномистецтво – це слугуватиме розвитку патріотизму.

– Як на вашу думку, чому в українців зникає відчуття відданості Батьківщині?

– Я б так не говорив. Якщо ми не розмахуємо з ранку до вечора державними прапорами – це не означає, що ми не патріоти. Просто через економічні труднощі чимало людей взагалі зневірилися у власних силах, розчарувалися в житті. Але історія постійно доводить, що український патріотичний дух завжди живий, він готовий у будь-який момент проявитися з новою, яскравою силою.

Риба шукає, де глибше, а людина, де краще. Як ви ставитеся до людей, які патетично говорять про свою любов до рідної землі, в той час виїжджають за кордон на постійне місце проживання?

– Я не знаю таких людей. Чимало моїх знайомих змушені їхати закордон на заробітки, тому що не знаходять праці й достойної зарплати вдома. Дехто навіть зумів заробити закордоном собі пенсію. Але врешті всі вони повертаються в Україну. Залишають європейський комфорт заради наших розбитих доріг. Причина? Ностальгія і, врешті, патріотизм.

Також я був знайомий з представниками української діаспори в США й Канаді. Назавжди виїхати на чужину їх змусили переслідування комуністичного режиму, якого вони зазнавали за свої національні патріотичні погляди. Але вони завжди залишалися щирими патріотами України, яку вони любили всім серцем, посильно допомагали землякам.

– Кому вигідна відсутність патріотизму в Україні?

– Вигідна недобрим сусідам. Адже якщо влада і громадяни України не матимуть достатнього патріотизму, тоді вони зможуть за безцінь скупити енергетичні ресурси, безкарно ввозити токсичні відходи, наповнювати ринок продукцією сумнівної якості. Засилля російськомовної низькопробної музичної, літературної та кінопродукції засвідчує про зацікавленість у нівелюванні національної самоідентичності саме північного сусіда. Втім, ця ситуація незмінна вже сотні років. І українські патріоти весь час доводять, що здатні чинити опір.

– Яким чином патріотизм впливає на внутрішньодержавні процеси?

– Якщо люди відчувають своє важливе місце у системі державного устрою, вони беруть активну участь у громадському і політичному житті, усвідомлено ходять на вибори. Суспільна апатія призводить до тяжких наслідків. Як мовиться, погану владу вибирають хороші люди, які не ходять на вибори. Тому патріотизм громадян зрушує не тільки культурно-мистецьку діяльність, а й політичні процеси.

– Наскільки є дієвим патріотичне виховання в навчальних закладах і в сім’ї?

– Звісно, робота ведеться. До того ж робота велика. Знаю чимало педагогів, які все своє життя присвятили саме патріотичному вихованню молоді. Тому школа і сім’я – це той фундамент, на якому кожна людина будуватиме своє самостійне життя. З щоденного прикладу батьків, із уроків доброти та виховних годин у школі й виростають патріоти України. Хоча існують також інші чинники, наприклад самоосвіта та патріотичне середовище.

– Які пропозиції щодо розвитку почуття патріотизму підростаючого покоління та які перспективи зародження масового патріотизму в майбутньому?

– Усе геніальне – просте! У вітчизняній історії та культурі багато прикладів, які пробуджують почуття патріотизму. Цю інформацію треба популяризувати. Але щоб масовими тиражами видавалися книги і знімалися масштабні кінокартини – потрібна державна підтримка. Потрібно пропагувати знання про Україну. Адже про культурне різноманіття Америки ми знаємо більше, ніж про пам’ятки Тернопільщини чи природу Луганщини.

А взагалі, Україну потрібно вибудовувати довкола себе! Якщо ми вважаємо себе сучасними інтелектуалами і прагнемо щоб побільше людей свідомо пройнялися духом патріотизму – ми повинні стати для них взірцем. Інколи просто достатньо спілкуватися українською мовою.

Вікторія ЧАБАН,

студентка-журналістка ЧНУ ім. Б. Хмельницького

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Новини Городищини